Первісні народи не рахували років, просто теплий сезон змінював для них дощовий, за ним приходив сніговий, а після довгих холодів приходила відлига. Одні народи рахували, скільки вони зустріли весен, інші - скільки змогли пережити суворих зим…
Саме весна асоціювалася з оновленням, тому більшість народів відлічували Новий рік з першого місяця весни:
У Стародавній Месопотамії Новий рік починався 21 березня, коли починала прибувати вода в річці Тігр, а за два тижні — в Євфраті. Саме тому всі землеробські роботи починалися цього місяця. Жителі Месопотамії зустрічали цей день яскравими ходами, карнавалами, маскарадами, піснями і танцями.
У Стародавньому Єгипті Новий рік святкувався в липні під час розливу Нілу. В ніч з 19 на 20 липня жерці в парадному одязі під злагоджений спів піднімали обличчя до південного неба, прагнучи першими помітити, коли зійде над горизонтом найяскравіша зірка — Сіріус. Її поява на небосхилі і означала настання Нового року.
У Стародавньому Римі Новий рік також святкували на початку березня до тих пір, поки Юлій Цезар не ввів новий календар. Після цього за перший день Нового року почали вважати перший день січня. Свою назву січень отримав на честь римського бога — дволикого Януса. Одне обличчя Януса було звернене назад до минулого року, інше — вперед до нового. У новорічне свято римляни прикрашали свої будинки і дарували один одному подарунки і монети із зображенням цього бога. Святкування продовжувалися декілька днів. У Стародавньому Римі першими подарунками були гілки лавра — символи щастя і успіху.
У Стародавній Індії Новий рік теж починався 21 березня. Держава прокидалася від зимового сну разом з новим роком, люди загадували бажання і закріплювали їх, прив'язавши до гілки дерева стрічку, або повісивши на нього свою прикрасу.
Наші предки, східні слов'яни, відзначали прихід Нового року так само, як і багато інших народів, навесні. Рік ділили на дві половини: літню і зимову. Починався він з першого весняного місяця — березня, тому що саме з цієї пори природа прокидається від сну до життя.
І навіть якщо людина не вважає себе забобонною, то вже в новорічні прикмети вона все одно вірить! Найголовніша з таких прикмет — «як новий рік зустрінеш, так його і проведеш». Тому люди прагнуть за будь-яку ціну створити собі свято. Ще одна прикмета — «в новорічну ніч виконуються всі бажання». Саме в цю ніч збуваються наші найсміливіші мрії. Звичайно, перш за все, добре б розібратися, які у вас виникають бажання, і найголовніше — наскільки потрібно їх реалізовувати. А потім, якщо ви переконані, що це вам потрібно, придумуйте спосіб, як найефективніше загадати бажання.
Способів існує безліч, ось один з них: потрібно заздалегідь коротко написати своє бажання на папірці якомога меншого розміру. Потім під час бою курантів, сидячи (хоча у цей момент зазвичай всі встають) за багато накритим столом потрібно встигнути підпалити цей папірець від свічки, попіл висипати в свій келих з шампанським і все це випити, подумки промовляючи своє бажання.
А ви, до речі, ніколи не замислювалися, звідки в нашій країні взялася традиція зустрічати Новий рік за столом?:
Ще при Петрові Першому, який і наказав святкувати Новий рік з 31 грудня на 1 січня головним на святі був не стіл, а бали. Майже до середини ХIХ століття новорічного меню не існувало, а те, що зараз вважається за незмінну приналежність новорічного столу, — всі ці молочні поросята з гречаною кашею і гусаки з квашеною капустою або яблуками і, тим більше, зажарена індичка — насправді прийшло із столу різдвяного. На початку ХIХ століття кухня була не складною. Навіть у будинках знаті на новорічному столі цілком могли опинитися солоні огірки, гриби і салат з редьки. Також подавали поросят, смажених пулярок (різновид курей), відварену форель у вині і тільне з йоржів.
Прийшов час прохолодних напоїв, морозива і коньяків. На рубежі ХIХ і ХХ століть вина пили французькі, іспанські кріплені, італійські і німецькі. А наслідуючи шампанське вже робили ігристі вина. Звичайно, пили горілку, настоянки і наливки, навіть пиво. На початок ХХ століття на новорічному столі почали з'являтися анчоуси, омари, сардини. Без горезвісного поросяти і гусака з яблуками не обходилося, але з ними вже змагалися рябчики і індички.
Після революції святкування Нового року відмінили. Але його все одно зустрічали. Правда, танці були можливі тільки тихі, щоб не розбудити сусідів. Ось тоді-то, ймовірно, і виникла звичка сидіти за столом. Пригощання було мізерним. Намагалися, звичайно, вішати на заборонену революцією ялинку горіхи в золотій і срібній фользі, яблука…
Реабілітували Новорічну ялинку в 1936 році, разом із танцями. Радянський новорічний стіл не став вишуканим — його могла прикрасити навіть ковбаса, нарізана кружечками. Втім, в деяких магазинах як і раніше продавали рябчиків та ікру. У сорокові роки Новий рік зустрічали горілкою, вареною картоплею і оселедцем, прикрашеним кілечками цибулі.
У п'ятдесятих жити стало веселіше. Святкувати Новий рік вже не вважалося за негоже і збиратися стало можна не лише вузьким колом, але і великою компанією. На столах з'явилися: холодець, оселедець під шубою, прибалтійські шпроти, і, звичайно ж, салат «Олів’є» або «Зимовий» — з докторською ковбасою замість рябчиків. Готували його у великому тазу і щедро заправляли майонезом. Під бій курантів неодмінно треба було відкривати пляшку «Радянського шампанського». У тісних квартирах стіл займав увесь простір, тому доводилося вибирати: танці або їжа. З появою телевізорів і «промови президента» стіл переміг остаточно. З тих самих пір, ми ніяк інакше це свято собі і не уявляємо!
